РОЛЬ ПРИРОДНИЧИХ ДИСЦИПЛІН У СТАНОВЛЕННІ ЕКОЛОГІЧНО ОСВІЧЕНОЇ ОСОБИСТОСТІ ШКОЛЯРА ЗА УМОВ ВПРОВАДЖЕННЯ ЗАСАД ВИПЕРЕДЖАЮЧОЇ ОСВІТИ ДЛЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ



Людина – частина природи. Її існування можливе за умови встановлення гармонійних стосунків з довкіллям і ставлення до неї. На усвідомлення цього спрямований курс всієї шкільної програми курсу «Біологія». Під час вивчення шкільного предмета вчитель і учень мають практикувати різні форми навчальної діяльності, які повинні здійснюватися в умовах колективної співпраці. У виховання наших дітей неодмінною умовою для реалізації завдань навчальної програми,концепції екологічної освіти є використання різних типів уроків, видів діяльності вчителя і учня – позакласна робота, проведення шкільних екскурсій, фенологічні спостереження в природі – все це значно збагачує кругозір дитини, стимулює бажання більше знати і бачити, більше працювати,здійснювати власні відкриття.

 Хочу в своєму виступі більше звернутися до шкільних екскурсій. В них вбачаю той стимул, що захоплює дітей, відкриває оточуючій природі інтерес до пізнання,вивчення свого рідного краю. Звичайно, спостереження за природними явищами під керівництвом вчителя сприяють формуванню в учнів первинних уявлень про тваринний світ, взаємозв’язок і розвиток компонентів різних природних комплексів.

Екскурсія – це процес пізнання людиною навколишнього світу, що попередньо побудований на підібраних об’єктах, які знаходяться в природних умовах або розташовані в лабораторіях. Екскурсії можуть конкретизувати вже одержані знання, давати нові, посилювати інтерес до вивченого. Екскурсії з біології, і зокрема із зоології є найкращим засобом для зближення школяра з природою, із сільськогосподарським виробництвом і в цьому їх велика навчально-методична цінність.

Біологічні екскурсії дають можливість ознайомитися із самими формами і проявами життя, розкрити закони, за якими розвивається життя і навчають бачити і розуміти складні життєві явища,що нас оточують.

Слово «екскурсія» походить від латинського «екскурсіо». В українській мові воно з’явилося в XIX ст. і спочатку означало «вибігання», «військові набіги»,потім «вилазка-поїздка». Пізніше змінилося на «екскурсія».

Одне з останніх тлумачень цього терміна: «Екскурсія – особлива форма навчальної та позакласної роботи, в якій здійснюється діяльність вчителя-екскурсовода і школярів курсантів у процесі вивчення явищ дійсності,що спостерігаються в природних умовах».

Характеризуючи місце екскурсійної діяльності в позакласні роботі з дітьми можна розглядати екскурсію в таких аспектах:

- як самостійна форма виховання і навчання;

- як складова частина інших форм навчання;

- як форма роботи з колективом учнів і одна з форм їх навчання;

- як форма організації культурного дозвілля;

- як частина тематичного циклу, та як один із ступенів пізнання;

- як форма поширення наукових знань,ідейного виховання.

Екскурсія:

- діяльність екскурсовода (підготовка і проведення);

- діяльність екскурсантів (спостереження, вивчення, дослідження об’єктів).

Для того щоб досягнути виховної та пізнавальної мети екскурсії, екскурсовод повинен добре володіти різними прийомами показу та розповіді. Екскурсійна методика базується на попередньому вивченні теми екскурсії та дотримання послідовності її підготовки.

Підготовка екскурсії базується на таких принципах:

- визначення теми та мети;

- вивчення і накопичення матеріалів з теми;

- організація консультацій;

- виявлення та вивчення конкретних екскурсійних об’єктів;

- складання маршруту екскурсії;

- складання тексту екскурсії.

А головне, екскурсія повинна викликати інтерес, бути яскравою.

Екскурсійні об’єкти класифікуються:

1) за змістом: однопланові (рослини, тварини) та багатопланові (історичні пам’ятки);

2) за функціональним призначенням – основні, додаткові, демонстраційні, коментуючи і т.д.;

3) за ступенем збігання.

Важливим етапом  є складання маршруту. Він складається за принципами:хронологічний, тематичний, комплексний. Під час складання маршруту враховується і естетична цінність маршруту, який є на шляху.

Кожна екскурсія складається з трьох головних частин: вступ, основна частина, висновок.

Вступ і висновок відрізняється від основної частини тим, що вони не пов’язані з екскурсійними об’єктами. У вступі екскурсовод повідомляє тему, маршрут, час і місце закінчення екскурсії, висвітлює головні проблеми, які слід розв’язати під час екскурсії. Потрібно пам’ятати, що початок екскурсії – відповідальний момент, коли в екскурсантів складається перше враження про екскурсію.

Основна частина – розповідь та показ. За допомогою розповіді екскурсовод акцентує увагу на об’єкті про який він говорить. Її зміст складається з окремих підтем, які розкриваються на об’єктах і об’єднані головною темою. Тільки керуючись цією темою, можна досягти чіткої, логічної композиції екскурсії, де особливо яскраво проявляється майстерність проведення екскурсії.

Висновок є підбиттям підсумків екскурсії. Екскурсовод дає загальні висновки за темою та відповідає на питання екскурсантів.

Культура мови є екскурсовода є запорукою успішності екскурсії. Мова повинна бути грамотною та правильною, точною, виразною.

Отже – екскурсія – це процес пізнання людиною навколишнього світу, що попередньо побудований на підібраних об’єктах, які знаходяться і природних умовах.

Екскурсія в природу – цікава форма роботи. На екскурсії діти вчаться орієнтуватися на місцевості, спостерігати, бачити потрібні об’єкти, знаходити приклади взаємозв’язку різних організмів між собою та з умовами навколишнього середовища. Кожна екскурсія дає хороший матеріал для виховання естетичних почуттів, діалектичного розуміння екологічних зв’язків цілісності природних компонентів.

Навчальні екскурсії відіграють важливу роль, тому що дають можливість учням сприймати безпосередньо органами чуттів предмети, явища в природних умовах. У цьому організованому, активному, цілеспрямованому процесі в учнів формується вміння зпівставляти предмети, порівнювати, виділяти особливості будови і функціонування об’єктів. Екскурсії викликають емоційне збудження, а це має педагогічне значення, оскільки джерелом його є радість пізнання. Емоційне сприйняття є важливим фактором в естетичному вихованні. Навчальні екскурсії дають широкий простір для використання засобів розвитку творчих здібностей. Під час екскурсій, звичайно, можна використати багато дидактичних ігор та вправ, що сприяють підвищенню інтересу до навчання, спонукають учнів долати труднощі, розвивати самостійність і творчість.

Ці ігри групуються таким чином:

- підготовка до візитів у природу (учасники повинні отримати певні враження, що спонукатимуть її до роботи);

- вступні ігри (їх мета – стимулювання надмірної енергії учнів);

- ігри на концентрацію уваги (пробудження емоцій і чутливості до природних явищ);

- ігри на набуття безпосереднього досвіду (мета – наближення явищ і об’єктів природи до учнів шляхом використання особливого свого досвіду);

- підсумкові ігри (можуть на основі набутих знань і досвіду стати поштовхом до нових, самостійних пошуків).

Рекомендації для вчителя, щоб вдало повести екскурсію:

1) Пам'ятати, що екскурсія – не прогулянка, а обов’язкова частина навчального заняття.

2) Визначити тему екскурсії, вивчити місце її проведення, скласти план екскурсії.

3) Дотримуватися теми екскурсії, не відволікатися на випадкові питання.

4) Розповідати на екскурсії тільки про те, що можна показати.

5) Уникати довгих пояснень.

6) Не залишати екскурсантів тільки слухачами, залучати їх до активної роботи.

7) Не перевантажувати дітей новими назвами – вони їх не запам’ятають.

8) Уміти сконцентрувати увагу екскурсантів на потрібному об’єкті.

9) Вміти вчасно зупинити екскурсію, якщо діти втомилися.

10) Закріпити матеріал екскурсії в пам’яті дітей на наступних уроках.

Сучасний інтерактивний урок

Одне з актуальних завдань сучасної школи – пошук оптимальних шляхів зацікавлення учнів навчанням, підвищення їхньої розумової активності, спонукання до творчості, виховання школяра як життєво й соціально компетентної особистості, здатної здійснювати самостійний вибір і приймати відповідальні рішення в різноманітних життєвих ситуаціях, вироблення вмінь практичного і творчого застосування одержаних знань.

Орієнтація на європейський рівень освіти вимагає проведення сучасного уроку, володіння власною життєвою позицією та вміння спілкуватися різними мовами.

Сучасний урок – це урок, на якому створюються реальні умови для зростання особистості учня. Це урок, коли інформаційне навчання перетворюється на мотиваційне. Це урок, коли на першому місці свідома самостійна діяльність учнів,а вчитель,спостерігаючи, тільки допомагає дітям у кожній навчальній ситуації використовувати свої можливості й розвивати свої здібності.

Сучасний урок – це не тільки реалізація триєдиної мети класичної дидактики, а й розширення педагогічних горизонтів – використання новітніх форм і методів навчання. Знати й уміти все неможливо, та й не потрібно. Зате вміти освоювати нове, коли в цьому виникає необхідність, - зараз найголовніше. І до нас, учителів, висуваються вимоги в дусі теперішнього часу.

Урок у всьому його різноманітті і у всіх різновидах – надзвичайно складне педагогічне явище. Про складність його можна судити хоч би з того, що за останні сто років одна тільки тривалість уроку змінювалася від 80 до 30 хвилин! Як отримати від кожної хвилини максимальну віддачу? Над цим питанням постійно б’ється наукова і вчительська думка. Цілком природно, що єдиної моделі для всіх без виключення, уроків немає і бути не може.

Урок – багатогранний кристал, у якому відбивається вся система навчання вчителів. Метою результативного уроку є створення учнями разом із учителем певного освітнього продукту. Освітня продукція є результатом виконання різноманітних видів діяльності, тому поділ уроків на типи може відбуватися на основі провідних видів діяльності: когнітивних, креативних, оргдіяльнісних, комунікативних і ін.

Уроки когнітивного типу:

Урок-спостереження, урок-експеримент, урок дослідження об’єкта, пошуковий урок, лабораторно-практичний урок, урок постановки проблем і їхнього рішення, урок конструювання понять (правил, закономірностей, гіпотез)

Урок креативного типу:

Урок складання і розв’язання завдань, урок-діалог (дискусія, диспут, евристична бесіда), урок-парадокс, урок-фантазія, урок технічної (наукової, прикладної, художньої, соціальної, культурно-технічної, педагогічної) творчості;

Урок оргдіяльнісного типу:

Урок ціле покладання, урок нормо творчості, урок розробки індивідуальних освітніх програм, урок з груповою роботою, урок-проект (з використанням методу проектів), урок-рефлексія

Урок комунікативного типу:

Бінарний урок (ведуть два вчителя), урок рецензування, урок взаємоконтролю, урок – вернісаж, урок – виставка, урок – аукціон

Урок втілює структурні елементи освітньої програми: зміст, мету, завдання, фундаментальної освіти об’єкти і проблеми, види учнів, передбачувані результати, форми рефлексії й оцінку результатів. План творчого уроку – це інструмент реалізації вчителем своєї освітньої програми. Тому планування уроку починається із планування серії занять за однією темою (розділом).

Актуалізація творчого потенціалу учнів у свідомості вчителя. Пригадуються особливості учнів того класу, у якому буде проводитися урок; найбільш далі елементи попередніх уроків. Уживаючись у стан учнів, учитель почуттєво й подумки відчуває їхні дії у відношенні до теми й проблеми майбутнього уроку, коректує при необхідності плановий зміст і засоби навчання.

Учитель виробляє власне особистісне відношення до проблематики теми. Із цією метою відбувається знайомство з підручниками, посібниками, книгами й іншими матеріалами за темою уроку.

Визначення змісту уроку, співвіднесення цього змісту з головними цілями досліджуваного курсу. Розробляється ідея уроку, що обумовлюється обраним типом уроку, а також передбачуваним творчим результатом. Формулюється одне або кілька відкритих завдань для учнів, які не мають однозначного варіанта їхнього виконання й дозволяють кожному учневі реалізувати свою індивідуальність.

Відбирається такий матеріал і такі засоби, методи й форми діяльності, які забезпечують «народження» учнями свого змісту освіти. Пропонований учнями матеріал має форму середовища, у якому ті будуть діяти.

Співвіднесення можливих творчих результатів учнів з освітніми стандартами. До запланованих творчих продуктів учнів заздалегідь підбираються культурно-історичні аналоги.

Уточнення й письмове формулювання цілей уроку різного рангу стосовно різних суб’єктів навчання.

Розробка одного або декількох варіантів структури уроку. Одне з вимог заняття – «подих уроку», тобто зміна контрастних видів діяльності учнів при збереженні освітньої домінанти.



Основні етапи уроку

Форми та методи роботи

 Приклади нетрадиційних прийомів

Перевірка домашнього завдання

·      Текстові завдання

·      Самоперевірка за еталоном

·      Програмоване опитування

·      Індивідуальне опитування

·      Фронтальна бесіда

Інтелектуальна розминка; ігри «Вірю – не вірю», «Так - ні», «Диктант для шпигуна», «Знайди помилку», «Світлофор», «Лого» та ін.. щадне опитування, тихе опитування, діалогічна пара, тест-рейтинг, театр «Мім» та ін.

Актуалізація опорних знань

·      Використання тексту підручника, довідників тощо

·      Схеми, малюнки тощо

·      Бесіда

·      Використання методів «мозкового штурму», «асоціювання» тощо

«Мозковий штурм», «Асоціативні схеми»

Мотивація навчальної діяльності

·      Зв'язок навчального матеріалу з реаліями життя, показ його практичного значення

·      Створення проблемної ситуації, для розв’язання якої потрібно засвоїти нове

·      Вплив на емоційну сферу

·      Використання яскравих афоризмів, порівнянь, образів

·      Рольові ігри і т.ін

«Дивуй», «Фантастична добавка», «Відстрочена загадка», кросворди, читаємо (використання літер), асоціації на дошці (поняття, квітка і т.ін.), «Показуха», «Картинна галерея», «Мозкова атака», класифікація, альтернативи

Вивчення нового матеріалу

·      Методи словесного навчання

·      Методи наочного навчання

·      Методи практичного навчання

·      Методи дослідження

Кросворди, модель майбутніх знань, асоціативні схеми, кмітливе читання, діалог Ривіна, «На смак і колір», «Сліпий капітан», «Моделі,що ожили», «Пізнайко»

Закріплення нового матеріалу

·      Творчі роботи

·      Тестування

·      Вправи

·      Бесіда

·      Робота з підручником

·      Повторення дослід і т.ін.

«Крокодил», «Малюнок на скелі», «Фантастичні тварини», ораторські змагання, «Логіка й фантазія», «Машина часу», «На шаховому полі», «Доміно», «Аукціон», «Погоня в лабіринті», «Інтелектуальний тир», тези, есе, «Інтелектуальне лото», «Вузька спеціалізація», «Репортери»

Домашнє завдання

·      Вправи, письмові роботи

·      Робота з текстом підручника

·      Вивчення документів

·      Робота зі словником, довідником

·      Проведення дослідів

·      Читання творів і т.ін

Творче завдання, «Знайди завдання», «Безпрограшна лоторея», «Ярмарок-продаж», «Вибери сам», одне завдання на двох, «Заздалегідь»